Все авторы   |   Все записи   |   СТАТЬ БЛОГГЕРОМ

Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради...
Об авторе
2017-11-24 09:17:11 __Юрій Малашевич

Під час Голодомору в Україну надходила допомога від Третього Райху. Частина 3. (Завершення)

 Чи знав Захід про трагедію, що розігралася в СРСР?

Західна преса широко висвітлювала жахливі події і явища голодомору в українських, російських селах, німецьких колоніях півдня України. Саме у 1933 р. Празький часопис «Vecernik» використав термін «голодомор» («Hladomor»), але західні журналісти вживали різні визначення: «голод», «голодова катастрофа», «Hunger», «Famin», «глуд». Вони підкреслювали організований і штучний характер цього процесу.

Американський кореспондент Томас Волкер, очевидець цього злочину, описав його у чиказькій «Трибюн» 4 березня 1935 року, – і це приголомшило світ. Та не надовго – наступного дня весь наклад зник з обігу, і нині не знайдете цього числа в жодній бібліотеці США [33].

В той же час були політики, дипломати, культурні діячі, кореспонденти та репортери, які сумлінно виконували «соціальне замовлення» Кремля: спростовувати і заперечувати факт голоду в СРСР.

Прем'єр-міністр Франції Едуар Ерріо, відвідавши Україну, офіційно заперечив факт голоду, викликавши обурення прогресивної громадськості та українських інтелектуалів на Заході [34]. Він свідомо замовчував голод, щоб не нашкодити іміджу радянської країни, сприяв її міжнародному визнанню, налагодженню дружби і співробітництва Франції та СРСР.

Із записів в щоденнику посла США в Німеччині Додда: [35]

«…Вівторок, 29 серпня 1933 р.

До кінця дня мене відвідав кореспондент «Сетердей івнінг пост» Уайтинг Вільямс, який розповів дуже дивну історію про нещастя, яке вразило Росію. Його нарис (10 тис. слів) про мільйони голодуючих селян у Росії повинен незабаром з’явитися у пресі. Він просив мене дати йому рекомендаційного листа до Рузвельта, і я обіцяв виконати його прохання, якщо випаде можливість. Однак я не певен, чи варто давати йому такого листа, – бо ж дуже важко повірити, що в Радянській Росії справді голодують 20 мільйонів чоловік!..» [36]

Відомі діячі світової культури Бернард Шоу, Ромен Ролан, Анрі Барбюс приймали за чисту монету «потьомкінські села» [37], спеціально влаштовані для них більшовиками, і сурмили на весь світ про процвітання українського селянина в колгоспі.

СС вивчає Голодомор

Жертви Голодомору, особливо серед «фольксдойче», стали об’єктом розслідування спеціальних дослідницьких команд СС у перші місяці окупації України військами Вермахту. Ними цікавилися команди доктора К. Штумппа, який походив з німецьких колоністів Одещини, але у 1918 р. виїхав до «Фатерлянду». Конкретно статистикою померлих від голоду німців опікувалася команда «R», виконуючи завдання Генріха Гіммлера.

Дослідницькі команди уважно вивчали територію південних районів України, формували списки депортованих, репресованих і померлих від голоду («Verhungertenliste»), останні налічувалися десятками і сотнями тисяч [38].

 

Посилання і примітки:

1. Деякі дослідники Голодомору вважають, що хронологія голоду на Україні більш складна. Документи свідчать, що треба окремо виділяти голодування 1931 р., голод 1932 р. і голодомор 1933 р. У кожному році існували свої чинники, які впливали на масштаби голоду.

2. Цит. по: Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. – К.: Либідь, 1993.

3. Фольксдойче – позначення «етнічних німців», які жили в діаспорі.

4. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). – Ф. 1. – Оп. 8. – Спр. 26. Арк. 65.

5. Der ukrainische Hunger Holocaust. Eine Dokument, hrsg. und eingeleitet von Dr. Zlepko. – Sonnenbuhe,1988. Р. 170, 173.

6. Hencke A. Erinnerungen als Deutscher Konsul in Kiew in der Jahren 1933–1936; mit einer Vorbemerkung von Georg Stadtmuller / А. Hencke. – Munchen, 1979.

7. Конквест Р. Вищеназвана праця.

8. Конквест Р. Вищеназвана праця.

9. Василь Марочко. Німецькі дипломати і Голодомор 1932–1933 рр. в Україні // Київські історичні студії. Збірник наукових праць. № 1, 2015 р. С. 64.

10. Калінін Михайло Іванович (7 (19 листопада) 1875, село Верхня Трійця – 3 червня 1946, Москва) – радянський партійний і державний діяч, голова ЦВК СРСР. Один з організаторів Голодомору 1932-1933 рр..

11. Документы по истории гражданской войны в СССР. М., Политиздат, 1941. Т. 1.

12. Конквест Р. Вищеназвана праця.

13. Хатаєвич Мендель Маркович (10 березня 1893, Гомель – 30 жовтня 1937, Москва) – радянський партійний і державний діяч. З 12 жовтня 1932 по 1937 рік – член Політбюро КП(б) України. Наприкінці жовтня 1932 року призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель в Харківській області.

9 липня 1937 року арештований. 27 жовтня 1937 року засуджений до страти по обвинуваченню в участі в контрреволюційній терористичній організації «правотроцкістського центру» в Україні, нібито діючого під керівництвом «Польської військової організації». 30 жовтня 1937 року розстріляний у Москві. 25 січня 1956 року реабілітований .

14. Конквест Р. Вищеназвана праця.

15. Цит. по: Комунізм–нацизм–сіонізм. – Нескорена нація. Серпень 1995. № 7.

16. Петровський Григорій Іванович (нар. 22 січня ( 4 лютого) 1878, с. Печеніги, Харківська губернія, Російська імперія – 9 січня 1958, Москва, РРФСР, СРСР) – український радянський державний і політичний діяч. Був одним із ініціаторів створення ВЧК та організації Голодомору 1932-1933 рр.

17. Конквест Р. Вищеназвана праця.

18 Постишев Павло Петрович (партійний псевдонім – «Єрмак»; 6 (18) вересня 1887, Іваново-Вознесенськ, Владимирська губернія, Російська імперія – 26 лютого 1939, Московська область, РРФСР, СРСР) – радянський партійний і державний діяч. Один з найголовніших організаторів Голодомору 1932-1933 рр. Виступав за застосування репресивних методів при проведенні колективізації і виконання плану хлібозаготівель в Україні, за боротьбу зі «шкідниками» і «націоналістичною контреволюцією».

В ніч на 22 лютого 1938 року його разом із дружиною було заарештовано. Як «японського шпигуна» та «правого троцькіста Постишева було розстріляно 26 лютого 1939 року.

У 1956 році рішенням Військової колегії Верховного Суду СРСР повністю реабілітований, чому немало сприяла симпатія до нього з боку Микити Хрущова: той кілька разів відгукнувся про нього позитивно в Доповіді на ХХ з'їзді КПРС як про «чесного, принципового більшовика.

13 січня 2010 року Апеляційний Суд міста Києва визнав Постишева винним у організації Голодомору та постановив наступне: «Підстав для реабілітації Постишева Павла Петровича немає».

13 січня 2010 року Апеляційний Суд міста Києва, здійснивши попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, постановив закрити кримінальну справу у зв'язку зі смертю обвинувачених.

19. Едуар Ерріо (фр. Édouard Herriot; 5 липня 1982 – 26 березня 1957) – французський державний і політичний діяч, лідер партії радикалів і радикал-соціалістів, письменник, історик, публіцист, академік. Тричі займав посаду прем'єр-міністра Третьої республіки і протягом багатьох років був Головою Палати депутатів.

20. В ході візиту в Україну, що відбувався з 26 серпня по 9 вересня 1933 року в якості прем'єр-міністра Франції, Едуар Ерріо заперечував наявність голоду і сказав, що Радянська Україна була «як квітучий сад». Ерріо заявив пресі, що в Україні не було голоду та він не бачить ніяких його слідів, і що це свідчить про те, супротивники Радянського Союзу поширювали чутки. «Коли людина вважає, що Україні є спустошеною голодом, дозвольте мені потиснути плечима» – заявив він.

21. Василь Марочко. Німецькі дипломати і Голодомор 1932–1933 рр. в Україні // Київські історичні студії. Збірник наукових праць. № 1, 2015 р. С. 64.

22. Косіор Станіслав Вікентійович (пол. Stanisław Kosior) (18 листопада 1889, Венгрув, Російська імперія (нині – Польща) – 26 лютого 1939, СРСР) – радянський партійний діяч, генеральний секретар та перший секретар ЦК КП(б)У у 1928–1938 роках. Депутат ВР СРСР з 1937 року.

У 1939 році Станіслава Косіора заарештували, звинуватили у приналежності до т. зв. "Польської військової організації" і розстріляли. Реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР 14 березня 1956 року, 22 березня 1956 року Комісією партійного контролю при ЦК КПРС реабілітований також у партійному відношенні.

23. Під терміном «вилучення» мається на увазі арешт, засудження і заслання в концентраційний табір.

24. АМСР – Автономна Молдавська Соціалістична Республіка, яка в той час входила до складу УРСР.

25. Цит. по: Владимир Сергийчук. От голодного рта – в котел мирового гегемона. – Независимость. Пятница, 17 февраля 1995 г.

26. Мається на увазі організація «Брати у скруті» («Bruder in Not»).

27. Всесоюзна контора по торгівлі з іноземцями «Торгзін», також в українській літературі зустрічається під назвою «торгсин», (рос. Торгсин) – спеціалізована державна установа СРСР, яка займалася золотовалютними спекулятивними операціями протягом 1931–1936 років. Це був спеціальний магазинв якому товари продавались за іноземну валюту або спеціальні бони, які видавались в обмін на дорогоцінні метали і камені, але не приймались звичайні радянські гроші (радзнаки), всупереч існуючим законам. Крім цього, держава будь-який перепродаж за підвищеними цінами кваліфікувала як економічний злочин і спекуляцію, але саме ж держава займалася цим. Магазини цього типу з'явились не в усіх, але в багатьох містах країни в період економічної кризи, зв'язаної зколективізацією, офіційно для торгівлі з іноземцями, але більш для того, щоб викачати у населення дорогоцінності, які ще залишились після численних експропріцій. Магазини «Торгзін» були відкриті для радянських громадян, за умови, що вони мали доступ до твердої валюти – золота чи коштовностей. Крім того, через «Торгзіни» йшло постачання деякої частини радянської еліти.

Розквіт організації припав на голодні 1930-ті роки – з погіршенням продовольчої ситуації на українських землях та репресивною політикою радянського уряду – в часи Голодомору в Україні 1932-1933 рр. В УСРР Всесоюзна контора по торгівлі з іноземцями почала діяльність у 1932 році – 29 червня 1932 р. була заснована Всеукраїнська контора торгзіну (ВУК «Торгзін»).

28. Лазар Мойсеейович Каганович (10 (22) листопада 1893, село Кабани, Київська губернія – 26 липня 1991, Москва) – радянський партійний і державний діяч, Генеральний секретар ЦК КП(б)У.

У 1928 році був призначений секретарем ЦК ВКП(б), з 1933 р. очолював сільськогосподарський відділ ЦК ВКП(б). Був одним з найближчих прибічників Й. Сталіна. Беззастережно підтримував ідею Сталіна про суцільну колективізацію, наполегливо впроваджував її реалізацію шляхом застосування репресивних заходів щодо селянства, в першу чергу українського.

6 липня 1932 р. на конференції КП(б)У разом з В. Молотовим звинуватив керівників КП(б)У у провалі колективізації і виступив проти пропозиції українських комуністів зменшити норми хлібозаготівель в Україні, значно завищені плани яких стали однією з головних причин голоду 1932-1933 років.

29. Міжнародна організація допомоги борцям революції (МОПР) – комуністична благодійна організація, створена в 1922 році рішенням 4-го Конгресу Комінтерну, як комуністичний аналог Червоного Хреста. Маючи відділення в десятках країн світу, надавала грошову та матеріальну допомогу засудженим революціонерам, а також фінансувала підривну комуністичну роботу.

30. Владимир Сергийчук. Вищевказана праця.

31. Бажан О. Погляд з Харкова. Суспільно-політичне життя в Українській РСР в середині 1930-х років очима німецьких дипломатів / О. Бажан // Сумський історико-архівний журнал. – 2012. – № 16–17. – С. 92.

32. Троцкий Л.Д. Преданная революция: Что такое СССР и куда он идет? 1937.

33. США переживали жорстоку економічну кризу і тому були дуже зацікавлені в економічних зв’язках з СРСР. 27 липня 1933 року заступник держсекретаря США У. Філліпс представив Рузвельту записку, підготовлену керівником східноєвропейського відділу Р. Келлі, в якій викладалися попередні умови визнання СРСР. До них належали: відмова Радянського уряду від «світових революційних цілей», визнання їм боргів царського і Тимчасового урядів, виплата вартості націоналізованої власності, що належала американцям і деякі інші пункти. Газета «Нью-Йорк уорлд телеграм» 21 жовтня 1933 року опублікувала передовицю «Америка і Росія – друзі», а «Геральд Трибюн» – «Банкіри Уолл-стріт за швидке визнання СРСР як стимул для торгівлі з США».

10 жовтня 1933 року президент США Рузвельт направив послання голові ЦВК СРСР Михайлу Калініну з питання встановлення дипломатичних відносин між США і СРСР, а у відповідь послання було направлено через тиждень. 16 листопада 1933 нарком закордонних справ СРСР Максим Литвинов і Франклін Рузвельт обмінялися нотами про встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. Першим повпредом СРСР в США був призначений радянський дипломат Олександр Трояновський, а першим американським послом в Радянській Росії - Вільям Булліт. З нагоди успішного завершення переговорів і визнання Радянського Союзу Сполученими Штатами з ініціативи Американо-російської торгової палати 24 листопада в Нью-Йорку був організований великий прийом, на якому були присутні близько 2 тисяч осіб, а зал був прикрашений радянськими та американськими прапорами.

34. Дивись коментар № 20.

35. Вільям Едвард Додд (англ. William Edward Dodd; 1869 рік, en: Clayton, Північна Кароліна – 9 лютого 1940 року) – американський історик і дипломат. Посол США в Німеччині з 30 серпня 1933 року – по 29 грудня 1937 року, був призначений президентом Франкліном Рузвельтом «за рекомендацією полковника Хауза і міністра торгівлі Роупера». На посаді посла мав дозвіл зноситися безпосередньо з Білим домом минаючи державного секретаря К. Хелла.

36. Додд Уильям Эдвард. ДНЕВНИК ПОСЛА ДОДДА. 1933-1938.  Подготовлен к печати Уильямом Э. Доддом-младшим и Мартой Додд.  Вступительная статья и комментарии Д.Е. Мельникова и О.М. Накропина.  Перевод с английского В.Н. Мачавариани и В.А. Хинкиса. М., Соцэкгиз, 1961. С. 66-67.

Цей запис в радянському виданні щоденника прокоментовано наступним чином: 22. В дійсності, як не складно побачити, мова йде не про «дивну історію», а про одну із злобних наклепницьких вигадок ворогів Радянського Союзу.

37. Наприклад, консул  Фрідріх  Рот вичерпно доповів про перебування Е. Ерріо в Одесі, про зустрічі з місцевою владою, про відвідування колгоспу, в якому замість колгоспників були переодягненні працівники міліції та ДПУ.

38. Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки / редкол. : В.А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 2003. С. 154-527

Джерела:

·         Бажан О. Погляд з Харкова. Суспільно-політичне життя в Українській РСР в середині 1930-х років очима німецьких дипломатів / О. Бажан // Сумський історико-архівний журнал. – 2012. – №16–17. – С. 91–112.

·         Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 2003.

·         Додд Уильям Эдвард. ДНЕВНИК ПОСЛА ДОДДА. 1933-1938.  Подготовлен к печати Уильямом Э. Доддом-младшим и Мартой Додд.  Вступительная статья и комментарии Д.Е. Мельникова и О.М. Накропина.  Перевод с английского В.Н. Мачавариани и В.А. Хинкиса. М., Соцэкгиз, 1961.

·         Документы по истории гражданской войны в СССР. М., Политиздат, 1941. Т. 1.

·         Комунізм–нацизм–сіонізм. – Нескорена нація. Серпень 1995. № 7.

·         Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. – К.: Либідь, 1993.

·         Василь Марочко. Німецькі дипломати і Голодомор 1932–1933 рр. в Україні // Київські історичні студії. Збірник наукових праць. № 1, 2015 р. С. 62-66.

·         Владимир Сергийчук. От голодного рта – в котел мирового гегемона. – Независимость. Пятница, 17 февраля 1995 г.

·         Троцкий Л.Д. Преданная революция: Что такое СССР и куда он идет? 1937.

·         Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). – Ф. 1. – Оп. 8. – Спр. 26.

·         Der ukrainische Hunger Holocaust. Eine Dokument, hrsg. und eingeleitet von Dr. Zlepko. – Sonnenbuhe,1988.

·         Hencke A. Erinnerungen als Deutscher Konsul in Kiew in der Jahren 1933–1936; mit einer Vorbemerkung von Georg Stadtmuller / А. Hencke. – Munchen, 1979

 

 


   357
Реклама
загрузка...
Популярные записи

Логин:  
Пароль:  
Последнее в новостях
У Житомирі за 13 млн грн планують створити сучасний центр для реабілітації учасників АТО, - Ширма
За один день мер Житомира створив дві робочі групи: для розкопок та вирішення долі райрад
В облдержадміністрації звітують про оперативне розчищення доріг в Житомирській області
Наслідки аварії в Бердичівському районі: троє загиблих, водія Renault затримали
Ввечері у Житомирі горів гараж: рятувальники знайшли загиблого 70-річного господаря
ІнБев/НПУ – Ураган (Івано-Франківськ). Пряма трансляція матчу 12 туру Екстра-ліги в Житомирі
День ВСУ, подготовка к Новому году и первый военный бал в Житомире. Фото недели
Громадянин Білорусі хотів дати житомирським прикордонним 50 доларів хабара
Житомирський приватний ЖЕК хоче збільшити плату за вивезення сміття
У Житомирі в лобову зіткнулися два автомобілі, рятувальники витягували постраждалого водія