Все авторы   |   Все записи   |   СТАТЬ БЛОГГЕРОМ

Олена Білошицька-Костюкевич
Письменник. Незалежний оглядач. Лауреат літературно-мистецької премії імені Лесі Українки....
Об авторе
2017-10-15 20:25:10 __Олена Білошицька-Костюкевич

Написані світлом: персональна виставка «Краса Житомирщини» житомирського фотохудожника Віктора Одоміча

     4 жовтня ц.р. у холі Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олега Ольжича талановитий житомирський фотохудожник Віктор Одоміч представив свої роботи. До речі, ЖОУНБ імені Олега Ольжича надзвичайно дружній до творчих особистостей культурний заклад і в моральному, і матеріальному сенсах. От тому, мабуть, Віктор Одоміч – лауреат міжнародних та вітчизняних фотоконкурсів, голова обласної організації Національної спілки фотохудожників України, один із організаторів щорічного обласного фотоконкурсу та великої виставки фотографів «Рідний край – моє Полісся», автор фотоілюстрацій, буклетів, календарів, численних публікацій у пресі - обрав для свого сьомого персонального мистецького звіту саме цю локацію.

       Упродовж декади відвідувачі книгозбірні мали можливість бачити «Красу Житомирщини». Думаю, що ті, хто скористалися цією нагодою, а не пробігли повз, дивлячись під ноги або недбало скануючи поглядом стіни, не шкодують, що виділили час на споглядання. Виставка картин, що написані світлом, – яскрава, неординарна, вартісна. Промовці, що виступали на вернісажі, а це переважно відомі у фотографічній галузі фахівці, відзначали високий професіоналізм Віктора Одоміча, неодноразово наголошуючи, що його світлини можуть бути посібником із композиції. Відчувається, що пан Віктор надзвичайно вимогливий до себе: він прискіпливо і ретельно шукає сюжет, натуру, ракурс, оптимальне освітлення. Його роботи не є банальним відбитком реальності, яка випадково потрапила в об’єктив. Його роботи завжди продумані і вивірені. Саме тому ці світлини – справжні мистецькі твори, від яких отримуєш і естетичне, і інтелектуальне задоволення.

       Кожна з робіт, що представлені на виставці, цікава й особлива, але передусім хотілося виділити наступні, в яких вдало обрані деталі закарбовуються у пам’яті, й світлина ніби стоїть перед очима: «Перед негодою» − посірілі хмари і свинцево-сіра вода «зловлені» на верхній точці тривожності; дивишся – і серце починає калатати у передчутті небезпеки. «Плаксива осінь» – зворушливі дощові краплини на гілці, які готові зірватися зі свого тимчасового притулку у будь-який момент і розчинитися у сірій імлі. «Тетерівський каньйон» – «охрещений» перехресними стежками, що у верхній частині світлини, і немов протистояння живого і неживого: гранітна стіна і тендітні гілочки дерев. «До осені» – таємнича темінь води, гра світла на поверхні… І все це – у своєрідній віньєтці із зеленого, проте вже осіннього листя. А у кутку світлини – рибалка, свідок всього того дива. «Ромашкова поляна» – синій клин неба перегукується із клином ромашкового буяння. «Квітує липень» – три камені, що рядком «виросли» із землі, одночасно і протиставлення квітковому шалу, і органічна його частина. А в небі одна з хмарок точно відтворює силует центрального каменю. Чи, може, це його мрія про літні мандри? А ще і феєричне небо до цього заохочує – три різні відтінки на одній світлині під вуаллю хмар.

     Фотохудожнику вдається зупинити в часі таку фантастичну гру кольорів, що починаєш сумніватися в реальності того, що написано світлом, але це таки реальність («Місячна доріжка», «На світанку»). Або вражає яскравий мінімум фарб на світлині – золота, біло-сіра, синя («До неба»), чи контраст – пара чорних лебедів на дивовижному тлі («Краса вірності»).

      А ще фотокартини Віктора Одоміча – правда, іноді хочеться посперечатися з автором щодо назв – спонукають до екзистенціальних роздумів. «Кульбабкове царство» – море білих хмаринок у небі, які схожі на білі голівки кульбабок, море білих голівок кульбабок, які так схожі на білі хмаринки. І все це разом на одній світлині! Ще мить, повіє вітер – зникнуть хмаринки, кульбабки… О, швидкоплинність буття… Тривіально? Відомо? Чому ж не цінуємо кожну секунду? «І сосни, і граніт» – вони, дві сосни, народилися на одному «ідеологічному» гранітному ґрунті, й у розвитку своєму певний час йшли бік обік, але в бажанні досягнути висоти розійшлися у поглядах, і протистояння їхнє росте із року в рік, а поодаль глядачі «зверхньо» спостерігають за змаганням амбіцій. «Світло і тіні» – стовбури дерев і їхні тіні створюють безліч систем координат. В якій із них жити, яку обрати? І чи вплине цей вибір на життєву дорогу, яка видніється серед дерев і їхніх тіней?..

     На жаль, світлини світлин із виставки «Краса Житомирщини», а вони є на інформаційних сайтах, не дозволяють якісно проілюструвати матеріал. Висновок? Пані і панове, ловіть миті прекрасного в реалі – і буде вам щастя.

P.S. Згодом автор люб'язно  надав для публікації частину світлин, що була представлена на виставці.

"Тетерівський каньйон"

 

"Ромашкова поляна"

 

"Квітує липень"

 

"Місячна доріжка"

 

"На світанку"

 

"Кульбабкове царство"

 

 

 

 

 

 

 


   730
Реклама
загрузка...
Популярные записи

Логин:  
Пароль:  
Последнее в новостях
Чи можлива реструктуризація валютних кредитів та як не потрапити в кредитну пастку. «Діалоги» на Житомир.info
Проїзд за маршрутом «Бердичів – Житомир» знову подорожчав
Через ремонт водогону в Житомирі не ходитимуть трамваї
Влада Житомира планує затвердити нову програму забезпечення молодих сімей житлом
Чи можливо скинути з себе тягар валютного кредиту. Анонс програми «Діалоги» на Житомир.info
Мер Житомира пообіцяв передати ФК «Полісся» автобус й назвати нову дату відкриття центрального стадіону
На Замковій горі у Житомирі розкопали оборонну споруду XVI–XVII ст. та знайшли артефакти трипільської культури
Я хочу, щоб після гри вболівальники повертались додому у гарному настрої, - новий тренер житомирського «Полісся»
Члена виконкому обрали головою Житомирської міської «Свободи»
В огляді – популярні обласні газети «Эхо» і «Хозяюшка»