Все авторы   |   Все записи   |   СТАТЬ БЛОГГЕРОМ

Сергій Ткачук
Громадський активіст.

Освіта – вища, у 2002 році закінчив Факультет Економіки та Управління Київського національного економічного університет...

Об авторе
2017-07-17 12:03:07 __Сергій Ткачук

ПРОБЛЕМИ В ШКОЛІ – ХВОРЕ СУСПІЛЬСТВО

 Взимку + 12, цементна підлога, погане освітлення, на площі 24 квадратних метра знаходяться більше 20 чоловік – ви, шановні читачі, думаєте: Це камера в буцегарні, де відбувають покарання злочинці, рецидивісти? Ні, мушу вас засмутити – в таких умовах вимушені навчатися «нульовички», вихованці підготовчої групи ДНЗ «Сонечко» села Кодня Житомирського району, які розміщені в будівлі Коднянської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Власне, це не будівля школи, а колишня адміністрація колгоспу «Україна».

 Дізнавшись про цю ситуацію – вирішив поїхати: щоб на власні очі побачити в яких умовах «гризуть граніт науки» юні коднянці. Разом зі мною були депутати Житомирської районної ради: Олег Білецький та Роман Мусійчук.

 Першими, з ким ми зустрілися, були представники педагогічного колективу Коднянської ЗОШ І-ІІІ ступенів на чолі з директором Василем Тихоновичем Максимчуком. Разом ми провели огляд приміщення школи, де навчається 187 учнів. З 22 чоловік педагогічного колективу: 8 вчителів вищої категорії, ще 8 – першої категорії.

  В нинішнє приміщення школа переїхала ще в 2001 році з будівлі старої школи, переїжджали тимчасово, бо в 2003 році обіцяли, що Коднянський храм науки отримає нову та сучасну будівлю. Проте вже на протязі 16 років діти вимушені навчатися в приміщеннях не пристосованих до навчального процесу, а кожного 1 Вересня їм обіцяють, що наступний навчальний рік вони будуть справляти новосілля. Провівши огляд школи, ми бачили, що педагоги навіть в такій ситуації  намагаються покращити та створити умови для нормального навчально-виховного процесу: охайні аудиторії, в багатьох проводився або проводиться косметичний ремонт, яскраві стенди, на яких видно, як вирує життя класу.

  У мене склалося враження, що педагоги та учні Коднянської школи викладають та вчаться не завдяки створеним умовам, а всупереч перепонам та обставинам. Ще декілька років назад навчальний процес проводився у дві зміни. В школі немає харчоблоку, немає їдальні, є лише буфет, де учні отримують їжу, а споживають її в класах. Таким чином, діти за партою навчаються та гризуть не тільки граніт науки, а й печиво, яке отримали на обід в буфеті. Особливо гнітюче враження справив спортзал, який розміщений в підвалі. Тут краще побачити, бо описати його в мене немає слів. В туалет учні вимушені ходити на вулицю, вбиральнею в середині школи дозволено користуватися лише діткам з обмеженими можливостями.

  Але не зважаючи ні на що, учні продовжують вчитися та добиватися гарних результатів. Дев’ятий рік Коднянська ЗОШ І-ІІІ ступенів входить в п’ятірку кращих шкіл Житомирського району про рейтингам. Заступник директора Лособик Марія Кирилівна дуже хвалила  гордість школи – танцювальний колектив «Сюрприз», який є багаторазовим переможцем та призером районних, обласний та всеукраїнських конкурсів та змагань. Виступ цього колективу я мав змогу спостерігати раніше, зараз, побачивши в яких умовах вони тренуються, щиро вражений та схиляю голову перед характером, наснагою та силою волі маленьких артистів.

   Потім ми побували на будівництві. Ця будівля була споруджена 1991 році, початок будівництва 1989, це мав бути дитячий садочок, який вже був укомплектований меблями. Будівля майбутньої школи мала розташовуватися недалеко, там були забиті бетонні опори (сваї), але на тому все закінчилося – зараз там густий чагарник. Потім, після розпаду колгоспу, майно було роздано колгоспникам, а будівлю – місцеві розграбували, дійшло до того, що почали розбирати стіни на цеглу. Відбудовувати це приміщення почали на початку 2000-х. Зі слів директора підрядника, ТОВ «Забудовник»,  Булика Валерія Валентиновича, останнє масштабне пожвавлення фінансування цього об’єкту будівництва було в період з 2010 по 2013 рік. Лише в цьому році, депутати Житомирської районної ради виділили 1 мільйон 50 тисяч гривень на будівельні роботи, а для завершення будівництва необхідно близько 26 мільйонів гривень.

   Наталя Феофілівна Бовсунівська, сільський голова, повідомила, що в селі Кодня зараз проживає 2100 чоловік, з них дітей дошкільного віку більше 100 чоловік. Також нам було повідомлено, що немає будівлі школи та дитячого садка, які б відповідали необхідним санітарно-технічним умовам для навчально-виховного процесу. Також у Кодні спостерігається позитивна демографічна динаміка: народжуються діти та приїжджають нові жителі. Село розташоване недалеко від обласного центру – 20 хвилин дороги (25 км до автовокзалу), газифіковане.

 Місцева активістка Оксана Михайлівна Гарбарчук, бабуся школяра, стверджує та показує чималу купу звернень, що батьки зверталися до різноманітних інстанцій для того, щоб діти села Кодня могли навчатися у нормальних умовах. 17 лютого 2017 року зверталися до голови Житомирської обласної ради Ширми В. В.. Голова Житомирської районної адміністрації Микитюк С. М. обіцяв вирішити проблему, проте однією із умов – було входження села Кодня до однієї із територіальних громад району.  Також пані Оксана розказала про те, що чимало молодих батьків вимушені переїжджати в інші населені пункти, бо немає дошкільного закладу, немає де залишити дітей, щоб піти працювати на роботу, що частина батьків вимушені возити своїх малюків в дитячий садочок в Новогуйвинськ.

Пасічник Ірина Миколаївна, дільнична медична сестра та мама двох дітей, розказувала про проблему влаштування дітей у ДНЗ та школу, про те, що немає ігрових кімнат, про замалі приміщення, які не відповідають санітарним критеріям, про цементну підлогу. Однією із тез також було: Я не дозволю перевозити своїх дітей в навчальний заклад в іншому населеному пункті.

З розмови із іншими батьками стало відомо –  щоб завозити дитину в новогуйвинський ДНЗ потрібно 2500 гривень на пальне, але сама коронна фраза стала: Через те, що в школі немає їдальні, діти бігають в «ганделик» та переводять свої шлунки.

 Після поїздки в Кодню, я мав розмову із керівництвом області. Володимир Васильович Ширма сказав, що зараз в області немає достатньо коштів для добудови цієї школи, що потрібно шукати інші джерела фінансування – фонд регіонального розвитку. Голова Житомирської державної адміністрації Гундич Ігор Петрович був відвертіший та сказав, що єдиний спосіб пришвидшити цей процес – це входження Кодні до однієї з територіальних громад району – тоді є можливим залучити кошти із державного бюджету у потрібному обсязі.

Звичайно, це добре – громада, бюджет, кошти фонду регіонального розвитку, а хто подумав про дітей: про 22 учня на 23 квадратних метрах,  про відсутність їдальні, про цементну підлогу, про спортзал у підвалі, про туалет на вулиці… .

ВИСНОВОК. Якісна освіта – це ключ до процвітання майбутніх поколінь; і проблеми, які існують в школі, гіркими сходами вживлюють в суспільно-політичні процеси  отруйні плоди: невігластво, обмежений світогляд та збочену систему морально-етичних цінностей. Саме тому,  зараз  наше суспільство необхідно виховувати, і в цьому контексті:  школа – об’єкт особливої уваги, бо тут навчаються і ВИХОВУЮТЬСЯ наші діти, бо саме тут моделюється майбутнє українське суспільство.

 


   1752
Реклама
загрузка...
Популярные записи

Логин:  
Пароль:  
Последнее в новостях
Чи можлива реструктуризація валютних кредитів та як не потрапити в кредитну пастку. «Діалоги» на Житомир.info
Проїзд за маршрутом «Бердичів – Житомир» знову подорожчав
Через ремонт водогону в Житомирі не ходитимуть трамваї
Влада Житомира планує затвердити нову програму забезпечення молодих сімей житлом
Чи можливо скинути з себе тягар валютного кредиту. Анонс програми «Діалоги» на Житомир.info
Мер Житомира пообіцяв передати ФК «Полісся» автобус й назвати нову дату відкриття центрального стадіону
На Замковій горі у Житомирі розкопали оборонну споруду XVI–XVII ст. та знайшли артефакти трипільської культури
Я хочу, щоб після гри вболівальники повертались додому у гарному настрої, - новий тренер житомирського «Полісся»
Члена виконкому обрали головою Житомирської міської «Свободи»
В огляді – популярні обласні газети «Эхо» і «Хозяюшка»