Все авторы   |   Все записи   |   СТАТЬ БЛОГГЕРОМ

Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради...
Об авторе
2017-02-08 22:22:02 __Юрій Малашевич

Історія освіти в селах Селянщина та Славів Черняхівського району

Народне прислів’я говорить: «Де мати народила - там і земля мила»

Здається ніде в світі немає кращого села, миліших людей. Справді, як можна забути таких людей як дід Нечипір, Опанас Дурицький, Янко Сахневич, Данило Головченко,  та багатьох інших – людей справжньої душевної краси, великої талановитості.

Дід Нечипір і Опанас Дурицький були чудовими оповідачами. Ніхто краще за них не міг розказати казку чи байку, складати експромти і всілякі імпровізації.

У яку, бувало хату не зайдуть дід Нечипір і Опанас  – туди відразу сходяться люди і зачаровано слухають, забуваючи про свої нагальні справи. Дід Нечипір і Опанас вносили в нудне тогочасне життя струмінь життєрадісності, бадьорості. Веселий сміх і радісні усмішки були завжди сердечною подякою за їх творчість…

Янко Сахневич – славетний садовод і городник. До нього ходили, висловлюючись сучасним терміном на консультацію не тільки селянщинці, а й люди з інших сіл.

Людиною великого серця був Данило Васильович Головченко. Про нього йшла слава, як про людину виняткової доброти і великої співчутливості до людського горя. Якщо у когось трапилось лихо, Данило Васильович біжить на виручку, кожному допоможе і працею і грішми.

… І всі ці талановиті люди, як і багато інших їм подібних, були зовсім неграмотні –ледве вміли підписатись.

Сьогодні важко навіть собі уявити, що на вісім сіл -  Селянщину, Селянський Млинок, Вишневе, Славів, Пекарщину, Крученець, Плехів – була лише одна  церковно-парафіяльна школа, яка складалась з трьох навчальних груп. У ній діти від дев’яти до п’ятнадцяти років отримували освіту приблизно за нашу початкову школу (маєтся на увазі радянську, початкову школу середини 20 ст.)

Селянщинська середня школа має цікаву та славну історію. Це глибоке історично-родинне коріння, яке сягає у початок ХΙХ століття. Відлік свого віку школа (Славівське однорічне училище) веде ще з 1827 року. У ті часи це була перша типова будівля в сільській місцевості, в якій – десять світлих класних кімнат, велика зала, кімната для бібліотеки, читальна зала, музей. З того часу навчальний заклад змінив кілька назв: Селянщинська церковно парафіяльна школа (1916р.), Селянщинська семирічна школа (1937 р.), Селянщинська середня школа (1953 р.).

У Селянщинсько-славівській церковно-парафіяльній школі (бо ця школа функціонувала періодично то в Селянщині то в Славові учнів налічувалось до трьох – чотирьох десятків.

Більшість учнів мали дуже погану одежу і страждали зимою від холоду, а восени і весною від грязюки. Приміщення школи було мале (1-2 класні кімнати) і тісне і здебільшого брудне, бо прибиральниця штатом не передбачалась. За чистотою стежив черговий учень, який зрозуміло, не завжди справлявся зі своїми обов’язками.

В більшості дітей навчали учительки. Вони були відданими своїй педагогічній справі, любили дітей, часто збирали їх у позаурочний час. Учительки відвідували селян і в своїх щирих бесідах давали їм корисні поради у тій чи іншій справі. Пам’ять про цих благодійних учительок залишилась у селян на все життя. Такою справжньою учителькою була у Селянщинській церковно-парафіяльній школі була Лариса Михайлівна.

Культурних розваг для дітей, юнацтва і дорослих не було. Єдину розвагу влітку становили співанки на них задушевні пісні залишали на все життя незабутні враження, збуджували палку любов до української народної творчості.

Іноді в неділю молодь танцювала під гармонію десь на подвір’ї, а зимовими вечорами – в котрійсь хаті. Крім танців, молоді і літні люди часто розважали себе казками, оповіданнями, байками, різними творчим експромтами.

Розвагами для населення були весілля. Куди йшли танцювати  не тільки молодь, але й багато заміжніх жінок.

Цим і обмежувалось культурне життя села. Навіть перші хвилі революційної бурі 1905 року майже не зворушили це зовні спокійне життя…

З плином часу школа удосконалювалась, змінювалась. У 1966 році її перебудовували на двоповерхову з великими просторими класами. У цій будівлі діти навчаються й сьогодні.

Не впізнати було в середині 60-х років колишньої Селянщини. У середній школі тут навчалось тоі  330 учнів. Шкільний будинок мабуть найкращий в районі, не те що в селі. В ньому 11 класних кімнат, 3 учбових кабінети, дерево- та металооборбна майстерні, бібліотека, піонерська кімната, їдальня. До послуг учнів магнітофон, радіоапаратура, два кіноапарати, два баяни, піоніно, духовний оркестр. Для тих, котрим ходити далеко – інтернат. Біля школи -  повністю обладнанний стадіон, молодий парк. Учбово-виховну роботу ведуть 20 учителів із середньою і вищою освітою.

Багато учителів – вихованців Селянщинської школи працювали в середині з-х років а межами рідного села. Це Микола Полюх, який викладав історію у Вільській середній школі, Марія Демчук, Марія Якубенко.

Вихованцями Селянщинської школи було багато  офіцерів Радянської Армії. В селі гордяться ними. Олександром Бутриком – льотчиком високого класу, Володимиром Кириченком – прикордонником. Біля 15 вихованців стали медичними працівниками.

Рокіт моторів, машин, на яких працюють селянщинські механізатори, обробляючи широкі колгоспні лани, мелодійні пісні місцевого хору. Змагання на спеціальному спортивному майданчику, часті цікаві лекції у клубі на різноманітні теми, добре обладнаний медпункт, радіофікація села та голубі екрани телевізорів, все це було здобутком того часу…

Селянщинський спортивний ліцей імені О. Голяченка – єдиний сільський спортивний ліцей в Україні, розташований за 14 кілометрів  від районного центру. Тут навчаються діти із 10 навколишніх сіл Черняхівського та Володарськ - Волинського районів.

У 2003 році навчальний заклад перейменовано на Селянщинський спортивний ліцей, а з 2015 року йому присвоєно ім΄я Олександра Голяченка (випускника даного закладу, командира мінометного розрахунку  95–ї   аеромобільної десантної бригади Збройних Сил України, учасникаантитерористичної операції на сході України у Луганській та Донецькій областях, який загинув  під час виконання військового обов΄язку в антитерористичній операції та нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня, посмертно).

Наш освітній заклад є окрасою села Селянщини. У його стінах навчалися відомі на сьогодні поети, журналісти, вчені, історики, працівники полів  і ферм, керівники заводів і фабрик, вчителі та найкращі представники усіх професій. Серед них Микола Григорович Гомолач – кандидат філософських наук, доцент, полковник у відставці, Наталія Борисівна  Свобода – оперна співачка, педагог, заслужена артистка України, Микола Михайлович Якубенко – механік риболовецьких тралерів, Леонід Михайлович  Якубенко– редактор районної газети, заслужений журналіст України, Олена Йосипівна Свобода– старший спеціаліст по бджільництву в Житомирській області, почесний пасічник України, Валентин Іванович Іванчук– суддя Комінтернівського районного суду Одеської області, Ірина Анатоліївна Клусенко– викладач вищої категорії, методист Житомирського ліцею харчових технологій, Сергій Володимирович Собецький – лікар  Київської лікарні, шановані вчителі Валентина Антонівна Клименко, Антоніна Антонівна Грабовська,Лариса Михайлівна Дмитренко, Раїса Аркадіївна Жадік, Євгенія Йосипівна Свобода, Володимир Арсенович Головченко та інші.

Протягом 50-80 років ХХ століття Селянщинську школу очолювали досвідчені директори: Григорій Данилович Купець (1936-1953 роки), Самійло Семенович Чернишевич (1953-1955 роки), Василь Федорович Шурдук (1956-1958 роки), Федір Дорофійович Легенчук (1958-1962 роки), Олександр Андрійович Литвинчук (1962-1963роки),  Антон  Іванович Данилівський (1963-1964 роки), Володимир Петрович Кудрявцев (1964-1979 роки).

З 1979 по 1992 рік директором середньої школи був Петро Тимофійович Якубенко. Будучи справжнім патріотом рідної школи,він  працював над поповненням навчально – матеріальної бази. У школі з'явилися телевізори, кіноапарати, працювало спеціалізоване затемнення кабінетів. Був обладнаний лінгафонний кабінет для уроків іноземної мови.  Петро Тимофійович також увів тракторну справу, під його пильним керівництвом  було збудовано центральний стадіон с. Селянщина.

З 1992 по 1998 роки очолював середню школу  Григорій Федорович Сташенко. Під його керівництвом було збудовано нове приміщення  шкільної їдальні, впорядкованіприміщення бібліотеки та майстерні, обладнано котельню та складські приміщення. Навчальні кабінети та  шкільні коридори також оновилися.

З 1998 по 2013 рік навчальним закладом керував Олександр Федорович Сташенко, який реорганізував середню школу в спортивний ліцей, зміцнив навчально-матеріальну базу, а саме обладнав 2 комп'ютерні кабінети, сприяв встановленню нових меблів, дошки, сучасних стендів.Навчальний заклад отримав 2 автобуси для організації під'їзду вчителів та учнів.

Сьогодні навчальний заклад очолює виконуюча обов’язки директора Лілія Володимирівна Воронюк.

Селянщинський спортивний ліцей завжди був і є «кузнею кадрів», через яку пройшлибагато вчителів,продовжуючи свій професійний ріст на вищих посадах:Г.Ф. Сташенко (начальник відділу освіти Черняхівської державної адміністрації), О.Ф.Сташенко (голова обласної федерації футболу «Колос»), Н.В.Старчук (заступник директора з навчально-виховної роботи Черняхівської ЗОШ Ι-ΙΙΙ ст.), В.Я. Пирогівська (заступник директора з виховної роботи Житомирського педагогічного ліцею), Н.О. Забродська (заступник директора у Старошийській ЗОШ Любарського району Житомирської області), Р.І. Іваницький (директор Селецької ЗОШ Ι –ΙΙ ст.) та ще ціла когорта інших відомих в освіті імен.

Ім΄я Вчитель з гордістю несуть почесні вчителі, які свою педагогічну  діяльність розпочинали  саме з  Селянщинського спортивного ліцеюі гідно продовжують її в школах району: О.В. Нетрибійчук (вчитель математики Черняхівської ЗОШ Ι-ΙΙΙ ст.), Д.М. Іванюха (вчитель  трудового навчання Черняхівської гімназії), Л.Г. Онищук (Ясинецька) (вчитель історії Черняхівської гімназії), С.І. Пєгов (вчитель біології Вільської ЗОШ I-III ст.), Н.А. Кузнєцова (вчитель фізичної культури Дівочківської ЗОШ Ι- ΙΙ ст.), М.В. Артеменко (вчитель історії Дівочківської ЗОШ Ι- ΙΙ ст.), Л.В. Кирийчук (вчитель фізики Черняхівської ЗОШ Ι-ΙΙΙ ст), С.А. Гречаний (вчитель фізичної культури Черняхівської ЗОШ Ι-ΙΙΙ ст.) та інші.

Приємно,що через роки випускники ліцею повертаються до нього уже не учнями, а вчителями: Д.Л.Попроцький (вчитель фізичної культури), І.О. Розентригер (вчитель фізики та математики), Ю.П. Косякевич (вчитель біології та географії), Т.В. Кицюк (тренер), А.А. Гуменюк (вчитель хореографії), Д.Ю. Литвинчук (вчитель фізичної культури).

Сьогодні Селянщинський спортивний ліцей імені Олександра Голяченка відомий не лише в області, Україні, але й далеко за їх межами. Це єдиний спортивний ліцей в Україні, який знаходиться у сільській місцевості. Покоління за поколінням ми плекаємо нових гідних громадян рідної держави, справжніх патріотів, чесних та відданих своїй справі людей. Все завдяки багатим традиціям виховання, талановитим та відповідальним педагогам, вимогливому та справедливому керівництву.

Центром діяльності  ліцею  є педагогічний колектив. Це – знаючі, творчі, віддані дітям і своєму навчальному закладу 27 учителів, з них 3мають педагогічне звання «Учитель –методист»; 3 пишаються званням «Старший учитель»; 6 мають вищу кваліфікаційну категорію; 5 спеціалістів І кваліфікаційної категорії; 6 спеціалістів ІІ кваліфікаційної категорії; 7 спеціалістів. З них 20  мають вищу педагогічну освіту; 4 середньо-спеціальну, 3 бакалавра.

Педагогічний колектив Селянщинського спортивного ліцею завжди був новатором в запровадженні кращих передових педагогічних технологій, реорганізацій і реформ освітньої галузі і виховного процесу.Він нагороджений срібною медаллю та дипломом  «Інноватика в сучасній освіті»  в номінації «Упровадження здоров΄язбережувальних інноваційних технологій у навчально-виховний процес закладів освіти»,  дипломом МОНУ у конкурсі-захисті «Сучасна модель закладу». Вчителі ліцею є переможцями та призерами щорічної обласної педагогічної виставки «Сучасна освіта Житомирщини».

В навчальному закладі працюють досвідчені вчителі, які віддають своє серце учням: А.А. Грабовська (вчитель хімії та біології), О.Ф. Сташенко (вчитель фізичної культури), Г.Ф. Сташенко (вчитель фізичної культури), Т.В. Сташевська (вчитель фізики), Л.В.Савчук (вчитель музичного мистецтва), Л.В. Кириченко (вчитель початкових класів).

Протягом 2011-2016 рр. навчальний заклад працював над  проблемною темою «Впровадження інноваційних технологій та вдосконалення  навчально-виховного процесу на основі розвитку самостійності та творчої активності педагогів та учнів», а з 2016 року ліцей почав займатися темою «Особистісно орієнтована модель навчання і виховання як засіб формування компетентності педагогів та учнів».

 


   216
Реклама
загрузка...
Популярные записи

Логин:  
Пароль:  
Последнее в новостях
У Житомирі 29 червня відбудеться зустріч з Михайлом Саакашвілі
В житомирському Українському домі учасник АТО презентує свою нову книгу «Холодне серце»
У Житомирі традиційно почали відзначати День Конституції покладанням квітів до пам’ятника Шевченку
Житомиряни вибороли 12 медалей на Всеукраїнському турнірі з тхеквондо
У Житомирі в Соколовському кар’єрі плавав снаряд, вибухотехніки витягнути його з води
Уночі в Бердичеві зустрічали артилеристів, які повернулися із зони АТО
ПриватБанк запевняє, що його електронні сервіси не піддавалися хакерським атакам
Нардеп-мільйонер від Бердичівського округу збагатився на 600 тис. грн
В Україні через хакерську атаку не працюють деякі банки
У селі Житомирської області гадюка вкусила за ніжку 3-річну дитину